Усіновення глави Іоанна Хрестителя
Усе життя святого Іоанна Предтечі було подвигом самозречення і слідування за Христом. В юності він пішов у пустелю, щоб наодинці з Богом пізнати шляхи премудрості Божої, щоб приготувати себе до зустрічі з Христом. Потім, повернувшись до людей, він почав вчити їх, закликаючи до покаяння. До нього приходило багато людей - багатих і бідних, доброчесних і грішних. Вони сповідували йому гріхи свої, а він хрестив їх у воді, кажучи: "Той, хто йде за мною, сильніший за мене" (Мф. 3:11). І коли люди, чуючи його проповідь, міркували, чи не Христос це, він говорив: "Я недостойний розв'язати ремінь у взутті Його" (Ін. 1:27). Коли ж Христос прийшов хреститися до нього, він сказав народові: "Ось Агнець Божий, Який бере на Себе гріх світу" (Ін. 1:29).
Іісус Христос почав Свою проповідь тими ж словами, що й Іоанн Хреститель: "Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне" (Мф. 4:17). Між Іоанном Хрестителем та Іісусом Христом існував тісний зв'язок. Коли Господь почав Свою проповідь, місія Іоанна Хрестителя добігала кінця, тому Іоанн сказав про Христа: "Йому треба рости, а мені зменшуватися" (Ін. 3:30). І ще до того, як Христос пішов шляхом зменшення, виснаження, кенозису, цим шляхом пішов Іоанн Предтеча, який перетерпів ув'язнення і був страчений за наказом Ірода.
Ми знаємо,що Іоанн Предтеча, перебуваючи у в'язниці, послав своїх учнів, щоб спитати в Іісуса: "Ти той, що має прийти, чи очікувати нам іншого?" (Мф. 11:3). Відповідь на це запитання мала для Іоанна Хрестителя вирішальне значення, тому що, якби Іісус не був Христом, то місія Іоанна Хрестителя виявилася б марною, а все його життя від початку і до кінця - помилкою. Іісус не відповів йому прямо, але просив передати: "Ідіть, скажіть Іоанну, що чуєте й бачите: сліпі прозрівають, і кульгаві ходять, прокажені очищуються, і глухі чують, мертві воскресають, і жебраки благовістять, і блаженний той, хто не спокуситься про Мене" (стт. 4-6). Іоанн Хреститель отримує від Христа слово попередження: не спокусися, не засумнівайся, не спіткнися на останньому етапі твого шляху. І він не спокусився, не засумнівався, не спіткнувся, але зберіг вірність Христу до кінця, ставши першим християнським мучеником. Він пішов хресним шляхом, Христовим шляхом, і зійшов у пекло, щоб і там засвідчити про пришестя Спасителя. Усім своїм життям Іоанн Предтеча довів, що слідування за Христом можливе, що людина може вирости до такої міри уподібнення Христу, щоб віддати все своє життя Богові, щоб виснажити себе навіть до смерті, і смерті хресної.
Доля Іоанна Хрестителя свідчить ще й про те, що людина, яка наважилася в цьому житті говорити тільки правду, свідчити про істину, не погоджуватися на компроміси, у цьому світі неминуче буде страждати, тому що світ живе за іншими законами, на відміну від тих, хто свідчить про істину. У світі перемішано добро і зло, істинне і хибне, біле і чорне, божественне і диявольське. І тверда життєва позиція завжди зустрічає заздрість, злобу, ненависть. Іоанн Предтеча постраждав тому, що викривав Ірода за його аморальність, книжників і фарисеїв - цих "породжень єхидних" (Мф. 3:7) - за їхні гріховні справи. І саме за ту тверду позицію, яку він зайняв від самого початку і проводив до кінця, його і умертвили.
Згадуючи подвиг Іоанна Хрестителя, будемо пам'ятати про те, що багато людей пройшли цим хресним шляхом, віддавши життя за Христа, за істину, за ближніх. Будемо пам'ятати і про те велике завдання, яке поставив перед нами Бог, що кожен із нас тією чи іншою мірою покликаний на той самий шлях, по якому йшли Іоанн Хреститель, мученики та сповідники, - шлях самопожертвування, самозречення і слідування за Христом.