Царські часи
Часи — це богослужіння, встановлені для освячення священних годин, знаменних в історії нашого спасіння. Оскільки спасіння наше було звершене стражданнями Христовими, то й самі Часи носять скорботно-покаянний характер, поєднуючи вдячність Богові зі співстражданням Спасителеві та покаянням у власних гріхах. Православна Церква звершує чотири Часи: Перший, Третій, Шостий і Дев’ятий, за єдиним, стриманим у своїй урочистості чином.
В останній день перед великим святом звершується Навечір’я, яке буває лише перед найвеличнішими торжествами. У Велику п'ятницю, навечір’я Різдва Христового і Хрещення Господнього звершуються особливі Часи, звані Царськими.
Царські Часи звершуються посеред храму, при відчинених царських вратах, перед Євангелієм, покладеним на аналої, як знак того, що Христос, Який колись смиренно явився у вертепі, нині відкрито сяє всім народам. Перед Євангелієм кадиться фіміам на спомин дарів волхвів — ладану і смирни.
Назва «царські» походить із візантійської традиції та пов’язана з присутністю імператорів на цьому богослужінні; у давніх Уставах такого найменування не було, тому вірнішим є називати ці Часи Великими.
Походженням вони сягають пісненного послідування Великої Церкви Святої Софії в Константинополі, де на богослужіннях був присутній імператор.
Царські Часи звершуються напередодні Різдва і Богоявлення (6 та 18 січня), а також у Велику П’ятницю — заради Страстей Господніх. На кожному Часі читаються особливі псалми, паримія зі Старого Завіту, Апостол і Євангеліє, а також співаються відповідні тропарі.
Отже, через Царські Часи Свята Церква вводить вірних у глибину таїнства Різдва, Богоявлення та Хресних Страстей, навчаючи нас із благоговінням, покаянням і смиренням споглядати велике діло нашого спасіння. А оскільки це особливе богослужіння звершується лише тричі на рік, участь у ньому є рідкісною духовною нагодою, покликаною пробудити в серцях християн глибоку молитву, покаянне почуття та живу вдячність Спасителеві світу.
