Житіє свт. Феодосія
СВЯТИТЕЛЬ ФЕОДОСІЙ, АРХІЄПИСКОП ЧЕРНІГІВСЬКИЙ
Дні пам'яті: Лютий 18, Вересень 22
Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський, народився на початку тридцятих років XVII століття у Подільській губернії. Він походив із стародавнього дворянського роду Полоницьких-Углицьких; батьками його були ієрей Никита та Марія. Благочестя, що панувало в сім'ї майбутнього святителя, сприяло духовному розвитку хлопчика. З дитинства він відрізнявся лагідністю та старанністю у молитві. Природні здібності юнака розкрилися у Києво-Братській колегії при Київському Богоявленському монастирі.
Це був час самого розквіту колегії (кінець сорокових років XVII століття), коли її ректорами були архімандрит Інокентій Гізель, а потім ігумен (згодом архієпископ Чернігівський) Лазар Баранович, а серед наставників - ієромонах Єпифаній Славинецький, ієромонах Арсеній Сатановський, єпископ Феодосій Василевич-Баєвський, ігумен Феодосій Сафонович та Мелетій Дзик, які були найосвіченішими людьми того часу. Товаришами святого Феодосія по колегії були майбутні видатні пастирі: Симеон Полоцький, Іоанникій Галятовський, Антоній Радивиловський, Варлаам Ясинський. Києво-Братська Богоявленська школа була на той час головним центром боротьби Православ'я проти нападок католицького духовенства, єзуїтів та уніатів.
У роки навчання остаточно утвердилос
я покликання святого Феодосія до чернечого подвигу: весь вільний від занять час він віддавав молитві, богослов’ю та читанню Святого Письма.
Святитель на все життя зберіг глибоку вдячність Києво-Братському монастирю, який виховав його. У синодику Києво-Видубицького монастиря зроблено наступне зауваження про святого Феодосії: "Був він чоловік розсудливий і благодійний до Київського Братського монастиря".
Після здобуття освіти майбутній святитель прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі з ім'ям Феодосій, на честь преподобного Феодосія Печерського.
Київським митрополитом Діонісієм Балабаном він був поставлений архідияконом Києво-Софійського собору, а потім призначений намісником митрополичого дому. Але незабаром він залишив Київ і оселився у віддаленому Крутицькому монастирі, біля містечка Батурин, яке славилося суворим чернечим життям. Там він був присвячений сан ієромонаха. У 1662 році майбутній святитель став ігуменом Корсунського Онуфріївського монастиря на острові річки Рось, до цього, ймовірно, якийсь час подвизаючись у ньому ієромонахом, а в 1664 році - настоятелем стародавнього Київського Видубицького монастиря. Монастир тоді ще не зміг відновитися після руйнування за часів володіння обителлю уніатами та тривожних 1650-х – початку 1660-х років. Під мудрим керівництвом святого обитель зміцнилась та зайняла своє місце серед головних духовних центрів того часу. Святий Феодосій особливо дбав про церковний благоустрій. Він створив чудовий хор, який славився не лише в Україні, але й у Москві, куди святий Феодосій 1685 року посилав своїх співаків. Піклуючись про духовне зростання насельників обителі, святий ігумен, сам строгий подвижник, влаштував у 1680 році неподалік обителі, на острові Михайлівщина, невеликий скит для братії, що бажала усамітнення. Він призначив туди організатором і намісником одного з найревніших ченців обителі - ієромонаха Іова Опалинського.
У другій половині 1660-х років святий Феодосій став жертвою політичних інтриг. Його обмовили, звинувативши у зраді московському цареві. Ігумен Феодосій, однак, згодом був цілком виправданий, а ті, хто його обмовив, навпаки, стали відкритими зрадниками.
Преосвященний Лазар Баранович оцінив високі духовні якості святого Феодосія та наблизив його до себе. Коли 1679 року Преосвященний Лазар став місцеблюстителем Київської Митрополії, він призначив святого Феодосія своїм намісником у Києві, а сам залишався у Чернігові. Як намісник місцеблюстителя Київської Митрополії святий Феодосії брав діяльну участь у багатьох церковних подіях. В 1685 він брав участь в обранні єпископа Гедеона Четвертинського митрополитом Київським і разом з Ієронімом Дубиною, ігуменом Переяславським, був посланий до Москви з повідомленням про обрання. У Москві обидва представники були прийняті з пошаною та повагою.
У 1688 році святий Феодосії був призначений архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря, на місце покійного архімандрита Іоанникія Галятовського. З того часу вся діяльність святого переноситься із Києва до Чернігова. Це призначення відбулося головним чином за бажанням Преосвященного Лазаря. Святому Феодосію довелося чимало потрудитися над благоустроєм Єлецької обителі. Зусиллями святого Феодосія протягом декількох років для Єлецької обителі вдалося досягти добробуту, що цілком забезпечував її існування. Святий і на своїй новій посаді усяко допомагав Преосвященному Лазарю у всіх важливих справах. Він брав участь у складанні соборної відповіді Московському Патріарху Іоакиму на його запитальні грамоти щодо ставлення Київської митрополії до Флорентійського Собору та в обговоренні питання про час переправи Святих Дарів, піднятого на цьому Соборі. Коли ж Патріарх не задовольнився цими відповідями і до Москви на початку 1689 був посланий Батуринський ігумен Димитрій (майбутній святитель Ростовський), святий Феодосій їздив з ним як представник від Преосвященного Лазаря. Йому доручено було передати Патріарху лист у відповідь і з'ясувати непорозуміння. 11 вересня 1692 року святий Феодосій був урочисто хіротонізований в архієпископа в Успенському соборі Московського Кремля. Коли ж Патріарх не задовольнився цими відповідями і до Москви на початку 1689 був посланий Батуринський ігумен святий Димитрій (майбутній митрополит Ростовський), святий Святитель Феодосій їздив з ним як представник від Преосвященного Лазаря. Йому доручено було передати Патріарху лист у відповідь і з'ясувати непорозуміння. 11 вересня 1692 року святий Феодосій був урочисто хіротонізований в архієпископа в Успенському соборі Московського Кремля.
Про управління святителем Феодосієм Чернігівською єпархією збереглося мало відомостей. Особливу увагу святитель звертав на пробудження та підтримку у пастві духу істинного християнського благочестя. З цією метою він дбав про підтримку старих та влаштування нових монастирів та храмів. На самому початку його святительства з його благословення було створено дівочий монастир у Печениках, і він сам освятив храм цієї обителі на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У 1694 році, за його благословенням, був заснований Любецький скит за 2 версти від Любеча; 1694 року святитель освятив у Домницькому чоловічому монастирі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, а влітку 1695 року - величний храм на честь Пресвятої Богородиці, збудований на вершині гори Болдиної, поблизу стародавнього Іллінського монастиря. За святителя Феодосії у Чернігівській єпархії спостерігається особливе піднесення та посилення чернецтва. Святитель також приділяв велику увагу духовенству і був строгий щодо кандидатів у священство. Він особливо опікувався чернігівськими духовними школами, запрошував у них із Києва вчених ченців, серед яких був святий Іоанн Максимович, майбутній митрополит Тобольський, який згодом став помічником і наступником святителя. Справедливість у відношенні до духовенства та пастви, глибоке співчуття, поблажливість та християнська миролюбність були відмінними рисами діяльності святителя Феодосія. До нього часто зверталися за допомогою та порадою не лише православні, а й люди інших сповідань.
Але недовго святитель Феодосії опікував Чернігівську паству. Відчуваючи наближення смерті, він викликав у Чернігів намісника Брянського Свенського монастиря, святого Іоанна Максимовича і звів його з ієромонаха до архімандрита Чернігівського Єлецького монастиря. У новому архімандриті він заздалегідь готував собі наступника. 6 лютого 1696 року святитель Феодосій помер і був похований у Чернігівському кафедральному Борисоглібському соборі, за правим кліросом, в особливо зробленому для того склепі. Згодом його наступник святитель Іоанн побудував над його труною цегляне склепіння з хвалебним написом у віршах у подяку за чудове зцілення від тяжкої хвороби. Особливе благодатний дар, який отримав святитель Феодосій, засвідчений його подвижницьким життям і таємною допомогою всім, хто підносить до нього молитви.
Прославлення святителя Феодосія відбулося 9 вересня 1896 року.