Апостол Любові
9 жовтня Свята Церква згадує преставлення улюбленого учня Спасителя, святого апостола та євангеліста Іоанна Богослова – одну з найзагадковіших подій у Священному Переданні.
Апостол Іоанн був улюбленим учнем Спасителя за свою жертовну любов і велику чистоту. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним із трьох учнів, яких Господь особливо наблизив до Себе.
Святий Іоанн Богослов був присутній при воскрешенні Господом дочки Іаіра і свідком Преображення Господнього на Фаворі. Під час Таємної Вечері він сидів за столом поруч із Господом і за знаком апостола Петра, припавши до грудей Спасителя, запитав про ім’я зрадника. Апостол Іоанн слідував за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни і Каіафи, він же знаходився у дворі архієрейському під час допиту свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним Хресним шляхом. Біля підніжжя Хреста він плакав разом із Божою Матір’ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова розп’ятого Господа: «Жінко, ось син Твій» і до нього: «Се Мати твоя» (Ін.19: 26-27). З цього часу апостол Іоанн, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив Їй до Її Успіння, нікуди не відлучаючись з Єрусалиму. Після Успіння Божої Матері апостол Іоанн за жеребом попрямував до Ефесу та в інші малоазійські міста для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу на кораблі, що потонув під час сильної бурі. Всі мандрівники були викинуті на сушу, тільки апостол Іоанн перебував у морській безодні. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця і наставника, і пішов до Ефесу сам. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до нього, він упізнав апостола Іоанна, якого Господь зберігав живим чотирнадцять днів у морській глибині. Учитель і учень вирушили до Ефесу, де апостол Іоанн невпинно проповідував язичникам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними і великими чудесами, і число тих, хто увірував, збільшувалося з кожним днем.
У цей час почалося гоніння на християн з боку імператора Нерона (Ін.19: 56-68). Апостола Іоанна відвели на суд в Рим. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа апостол Іоанн був засуджений до смерті, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і лишився живим, потім вийшов неушкодженим з котла з киплячою олією, куди був кинутий за наказом мучителя. Після цього апостола Іоанна заслали в ув’язнення на острів Патмос, де він прожив багато років. Дорогою до місця заслання апостол Іоанн звершив багато чудес. На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася численними дивами, привернула до нього всіх жителів острова, яких апостол Іоанн просвітив світлом Євангелія. Він вигнав бісів із ідолів капищ і зцілив багато недужих. Волхви різними бісівськими марами чинили сильний опір проповіді святого апостола. Особливо страшив усіх пихатий волхв Кінопс, який вихвалявся тим, що доведе до загибелі апостола. Але великий Іоанн — Син Грому, як іменував його Сам Господь, силою діючої через нього благодаті Божої зруйнував всі хитрощі бісівські, на які сподівався Кінопс, і гордий волхв безславно загинув у морській безодні.
Апостол Іоанн віддалився зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де наклав на себе триденний піст. Під час молитви апостола гора захиталася, загримів грім. Переляканий Прохор упав на землю. Апостол Іоанн підняв його і наказав записувати те, що він буде говорити. ""Я - Альфа і Омега", - говорить Господь Бог, - "Той, Хто є, був і має прийти. Я - Вседержитель"." (Одкр.1: 8), — провіщав Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана Книга Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Іоанна Богослова. У цій книзі розкриті таємниці долі Церкви та кінця світу.
Після тривалого заслання апостол Іоанн отримав свободу і повернувся в Ефес, де продовжував свою діяльність, навчаючи християн остерігатися лжевчителів і їх лжевчень. Близько 95 року апостол Іоанн написав в Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа та один одного і цим виконати заповіді Христові.
Апостолом любові називає Церква святого Іоанна, бо він постійно навчав, що без любові людина не може наблизитися до Бога. У трьох посланнях, написаних апостолом Іоанном, йдеться про значення любові до Бога і ближніх. Вже в глибокій старості, дізнавшись про юнака, який збився зі шляху істинного і став ватажком зграї розбійників, апостол Іоанн пішов шукати його в пустелю. Побачивши святого старця, винний став ховатися, але апостол побіг за ним і благав його зупинитися, обіцяючи гріх юнака взяти на себе, щоб той покаявся і не губив своєї душі. Зворушений теплотою любові святого старця, юнак справді покаявся і виправив своє життя.
Святий апостол Іоанн помер у віці більше ста років. Він набагато пережив всіх інших очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земних шляхів Спасителя.
Коли настав час відходу апостола Іоанна до Бога, він пішов за межі Ефеса з сімома своїми учнями і наказав приготувати для себе в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його наказ. Вони закрили обличчя святого платом і закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання та розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли.
Щороку з могили святого апостола Іоанна 8-го травня (за старим стилем) виступав тонкий прах, який віруючі збирали і зцілялися їм від хвороб. Тому Церква святкує пам’ять святого апостола Іоанна Богослова ще й 8 травня (21 травня за новим стилем).
Господь дав своєму улюбленому учневі Івану та його братові ім’я «Синів Грому» — вісника страхітливого в своїй очисній силі небесного вогню. Цим самим Спаситель вказував на полум’яний, вогненний, жертовний характер християнської любові, проповідником якої був апостол Іоанн Богослов. Орел — символ високого польоту богословської думки — іконографічний знак євангеліста Іоана Богослова. Найменування Богослова Свята Церква дала з учнів Христових тільки святому Іоанну, тайновидцю Таємниць Божих.