"Души их во благих водворятся..."

За Уставом Вселенської Православної Церкви, напередодні свята Святої П’ятдесятниці (Трійці) звершується заупокійне богослужіння, як і в день першої Вселенської батьківської суботи, що звершується на м’ясопусному тижні перед Неділею (Воскресінням) про Страшний Суд. Ця батьківська субота дістала назву Троїцької і, подібно до М’ясопусної, передує входженню у піст, який починається через тиждень і зветься Апостольським або Петрівським.

Це поминання спочилих бере свій початок ще з апостольських часів. Як про встановлення М’ясопусної батьківської суботи сказано, що «Божественні отці прийняли її від святих апостолів», так само можна сказати і про походження Троїцької суботи. У словах апостола Петра, сказаних ним у день П’ятдесятниці, є важливе свідчення про початок звичаю поминати померлих у день П’ятдесятниці. Апостол того дня, звертаючись до юдеїв, говорить про Воскреслого Спасителя: «Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті» (Діян. 2:24).

Апостольські постанови розповідають нам про те, як апостоли, сповнившись Святого Духа в П’ятдесятницю, проповідували юдеям і язичникам про нашого Спасителя Ісуса Христа, Суддю живих і мертвих. Тому Свята Церква з давніх часів закликає нас звершувати перед днем Пресвятої Трійці поминання всіх одвіку спочилих благочестивих праотців, отців, братів і сестер наших, оскільки в день П’ятдесятниці запечатано спасіння світу животворящою силою Пресвятого Духа, яка благодатно і спасительно простирається як на нас, живих, так і на померлих.

Згідно з ученням Святої Православної Церкви, усі віруючі в Господа Ісуса Христа не вмирають, але живуть вічно. Господь говорить: «Кожен, хто живе і вірує в Мене, не вмре повік» (Ін. 11:26). Усі спочилі православні християни не перестають бути членами Святої Церкви, зберігаючи молитовний зв’язок з усіма іншими її чадами.