ГУРІЙ, САМОН ТА АВИВ

Під час гонінь на християн за імператорів Діоклетіана (284–305) і Максиміана (305–311) у місті Едесса були схоплені двоє друзів — християни Гурій і Самон, проповідники Божого Слова. На пропозицію принести жертву богам святі рішуче відмовилися, визнавши свою віру у Христа. За це їх піддали страшним мукам: били, підвішували за руки, прив’язавши до ніг важкий тягар, кидали у тісну темницю. Мученики все переносили з твердістю та молитвою до Господа, яку записав один зі свідків їхніх страждань:

«Господи Боже мій, без волі Твоєї й пташка одна не впаде в сіть. Ти, Хто серце Давида в скорботі розширив, Хто пророка Даниїла перед левами явив міцнішим, отрокам Авраамовим дарував бути переможцями мучителя й полум’я. Ти і нині, Господи, знаючи неміч нашої природи, поглянь на брань, що повстала проти нас. Бо намагається ворог відторгнути від Тебе діло правиці Твоєї та позбавити нас слави, що у Тебе. Але Ти, милостивим Твоїм оком поглянувши на нас, збережи в нас невгасимий світильник Твоїх Заповідей. Твоїм світлом направ стопи наші й сподоби нас насолодитися Твоїм блаженством, бо благословен єси на віки віків».

Уночі мучеників вивезли за місто й обезголовили († 299–306). Християни поховали їхні святі тіла.

Через багато років останній язичницький імператор Лікіній (311–324) розпочав нове гоніння на християн. Диякона Едеської церкви на ім’я Авив, якого імператор наказав схопити за ревне поширення істинної віри, прийшов до катів сам, щоб під час його пошуків не постраждали інші християни. Святий визнав свою віру у Христа й був засуджений до спалення. Мученик сам увійшов у вогонь і з молитвою віддав свій дух Господу († 322). Коли полум’я згасло, мати святого та його родичі знайшли тіло непошкодженим. Мученика поховали поруч зі святими Гурієм і Самоном. Після їхньої смерті звершувались численні чудеса над тими, хто з вірою й любов’ю звертався до них по допомогу.

Так, одного разу воїн-гот, посланий на службу в Едессу, узяв собі за дружину благочестиву дівчину Євфимію. Перед цим він поклявся її матері Софії біля гробниці мучеників Гурія, Самона й Авива, що ніколи не заподіє дружині зла, не образить її, а буде любити й шанувати. Після завершення служби він забрав Євфимію та повернувся на батьківщину. Згодом виявилося, що він ошукав її: удома в нього була дружина, а Євфимія стала її рабинею. Багато знущань і принижень довелося їй витерпіти. Коли в неї народилася дитина, ревнива готка отруїла немовля. Євфимія звернулася з молитвою до святих мучеників Гурія, Самона і Авива — свідків клятви обманщика, і Господь визволив її від страждань, чудесно перенісши до Едесси, де вона зустрілася з матір’ю. Через деякий час гота-клятвопорушника знову послали на службу в Едессу. Усе місто дізналося про його злочин, викритий Софією, і за наказом правителя гота було страчено.

Прославляючи трьох святих мучеників в акафісті, Свята Церква звертається до них:
«Радуйтеся, Гурие, Самоне и Авиве, честнаго брака небеснии покровителие».

На підставі цього переказу святі Гурій, Самон і Авив вважаються покровителями подружжя та мирного життя між чоловіком і дружиною. Тому до цих святих ми можемо звертатися з молитвою у сімейних негараздах і скорботах, спричинених непорозуміннями між подружжям.