МАРІЇНЕ СТОЯННЯ. ДУХОВНІ ЧИТАННЯ
Великим було її падіння, але величним стало покаяння
П’ята неділя Великого посту присвячена пам’яті преподобної Марії Єгипетської, святої другої половини 5 – початку 6 століття.
На цьому тижні, в середу ввечері, у православних храмах звершується особлива відправа — так зване «стояння святої Марії Єгипетської (або Маріїне стояння)». Відповідно до літургічної традиції Православної Церкви, під час утрені четверга за богослужінням повністю прочитується Великий канон преподобного Андрія Критського. Також за богослужінням виголошується житіє преподобної Марії Єгипетської, авторства святителя Софронія, архієпископа Єрусалимського.
На цьому етапі Великого посту, важливо зрозуміти, що саме хоче сказати Церква кожному із нас життям святої Марії Єгипетської?
Перше це те, що нам не потрібно гордитися своїм постом, своєю молитвою – своїм подвигом? Особливо це важливо на цьому етапі Великого посту, коли вже християни пройшли певний шлях і немало потрудилися. Думка про свої подвиги є гріховною, і той хто думає, що на землі вже немає більшого подвижника ніж він, уподібнюється до старця ієромонаха Зосими із житія преподобної Марії Єгипетської.
Для того, щоб нам не впасти в гордість від свого подвигу, а навпаки надбати смирення, Церква пропонує нам житіє преподобної Марії - Великої грішниці, яка стала праведницею ангелоподібної чистоти.
У віці дванадцяти років Марія залишила батьківський дім, стала на дорогу гріха, стала блудницею. Але Господь не полишав надії спасти грішницю. Він прикликав її до Себе, відкрив перед нею Свої Батьківські обійми тоді, коли вона була від Нього незмірно далеко. Одного разу Марія приєдналася до паломників, які вирушали до Святої Землі. Але не заради молитви та святинь Марія робить це, а заради пошуку нових блудних розваг. Прибувши до Палестини, Марія разом із групою богомольців опинилася біля воріт Єрусалимського храму, але не змогла увійти до нього. Невидима сила не допускала її до храму. Це приводить Марію до розуміння своєї гріховності.
Для святої Марії саме цей момент став переломним! Марія відчула палючий сором, ницість своїх гріхів. Цієї миті ніби спала пелена, яка досі покривала її очі. І Марія побачила весь бруд і беззаконня свого життя. Саме з цього моменту розпочався хресний шлях праведниці. Залишивши все, Марія поселилася в пустелі, повністю віддавши себе Господу. Великим було її падіння, але величним стало покаяння. Для всіх часів і поколінь, безсмертним прикладом буде подвиг великої подвижниці. Рік за роком у спеку і холод, Марія постом і молитвою долала зло, яким досі була охоплена її душа. Замало просто усвідомити гріх, недостатньо відвернути його зусиллям волі: він в наших спогадах, з якими потрібно немало потрудитися, щоб визволитись від них. Преподобній Марії потрібно було 17-ть років подвигу в пустелі, щоб перемогти свої гріховні спогади і отримати душевну тишу та спокій.
Сьогодні Церква нагадує нам слова Спасителя: «Я прийшов призвати не праведних, але грішників до покаяння». (Мф. 9, 13). І ще раз Господь показує, що немає такого гріха, крім нерозкаяного, який би Він не простив. Потрібна тільки рішучість.
У подвизі преподобної Марії Єгипетської Христос являє нам приклад, коли з Його допомогою із самого дна гріха людина піднімається до висоти святості. Нехай цей приклад буде для нас новим натхненням, новою надією, новим покликом, тому, що даремно ми оспівуємо святих, якщо не вчимося у них.
Преподобна мати Маріє, моли Бога про нас!