Невідомий князь Володимир: від язичника до хрестителя Русі
Напевно, немає сьогодні в нашій країні людини, яка б не знала про те, що саме князь Володимир приніс світло Православ'я на Руську землю. Трохи більше тисячі років тому за його ініціативою відбулася ця найбільша подія - Хрещення Русі, яка не тільки змінила весь хід вітчизняної історії, а й зумовила її розвиток на багато століть уперед.
Однак за всіма гучними і справедливими похвалами князю Володимиру, за всіма його історичними звершеннями може залишитися незрозумілим один дуже важливий момент: а що ж змінилося в житті самого князя, та й усього народу, завдяки прийняттю Православ'я? Чому ми святкуємо цю подію як національну перемогу, а не оплакуємо як поразку? Відповідь на це запитання можна знайти в життєписі Володимира Київського. Хрещення розділило його власне життя на дві половини, що разюче відрізняються одна від одної. І за тим, якими справами і почуттями була наповнена кожна з них, можна хоча б приблизно уявити собі, що ж привнесло християнство в нашу цивілізацію, а що викорінило з неї назавжди.
Володимир любив воювати і після вдалих походів здійснював людські жертвопринесення перед ідолами Перуна. Серед канонізованих християнських мучеників є двоє - Феодор і його син, немовля Іоанн, яких 983 року було вбито воїнами Володимира за те, що Феодор відмовився добровільно віддати свою дитину в жертву Перуну. До хрещення Русі залишалося ще п'ять років...
Але що ж сталося з Київським князем після того, як він став християнином? Сам він говорив про це так: "Господи! Був я як звір, жив як тварина, але Ти приборкав мене. Слава Тобі, Боже!"
Володимир зовсім припинив військові походи на сусідів, з усіма народами жив мирно, і лише дикі печеніги своїми набігами змушували його застосовувати зброю. Усіх своїх колишніх дружин і наложниць він відпустив, поєднавшись християнським шлюбом із царівною Анною.
Жорстокий і мстивий у язичництві, Володимир-християнин повністю скасував у своєму князівстві смертну кару, бо тепер не хотів карати навіть убивць і грабіжників. Лише на прохання грецьких єпископів, занепокоєних розгулом злочинності на Київській землі, князь із великим небажанням знову ввів покарання смертю. На княжий двір відтепер був відкритий доступ усім бідним і нужденним. Володимир щедро роздавав людям їжу, одяг, гроші. Він викуповував боржників, невільникам і полоненим повертав свободу. Бачачи, що хворі жебраки не в силах приходити до нього по допомогу, він наказав розвозити вулицями Києва м'ясо, рибу, хліб, овочі, квас і мед. Знаючи про все це, неважко зрозуміти, чому він отримав прізвисько Володимир Красне Сонечко. Ніколи ще люди на Русі не бачили в князях такої любові до свого народу. Тому й відповідали йому такою ж щирою любов'ю, увічнивши памʼять про нього цим добрим іменем.