"Правило віри і образ кротості..."
Усі знають святителя і чудотворця Миколая як найбільшого заступника і молитовника біля Божественного Престолу за всіх, хто просить у нього допомоги.
Цього святого шанують в усьому християнському світі як стовп благочестя, справедливості та милосердя. Свята Церква настільки звеличила святителя Миколая, що вшановує його пам'ять не тільки в дні, зазначені в календарі, а й щочетверга, разом із пам'яттю святих апостолів.
Покликаний пасти Церкву Божу в архієрейському сані, святитель Миколай був великим подвижником, являючи пастві образ лагідності, незлобивості та любові до людей.
Незважаючи на велику кротість духу і чистоту серця, святитель Миколай був ревним і дерзновенним воїном Церкви Христової. Ратоборствуючи з духами злоби, святитель обходив язичницькі капища і храми в самому місті Міри та його околицях, розтрощуючи ідолів і перетворюючи на прах капища.
У 325 році святитель Миколай був учасником I-ого Вселенського Собору, який ухвалив Нікейський Символ віри, і ополчався зі святими Сильвестром, папою Римським, Олександром Олександрійським, Спиридоном Триміфунтським та іншими з 318 святих отців Собору на єретика Арія.
Повернувшись у свою єпархію, святитель приніс їй мир і благословення, сіючи слово Істини, присікаючи в самому корені неправомірність і марнославство, викриваючи закоренілих єретиків, наставляв тих, хто відпав від істинної віри, і тих, хто відхилився через незнання. Він був воістину Світло Світу і Сіль Землі, бо житіє його було світле і слово його було розчинено сіллю премудрості.
Ще за життя святитель здійснював багато чудес. З них найбільшу славу приніс святителю порятунок від смерті трьох чоловіків, неправедно засуджених користолюбним градоначальником.
Після своєї смерті Святитель продовжував здійснювати безліч чудес і в місті Мірри, де спочивали його святі мощі, і в місті Бар, куди вони були перенесені.
Саме за безмежну любов Святителя до Бога і людей, Церква прославила його як найвеличнішого святого і пам'ять про нього не згасає ось уже шістнадцять століть.