"Радуйся, похвало Почаївська..."
Православні християни особливо прославляють Діву Марію, тому, що вона для нас Пресвята, Пречиста та Преблагословенна. Та, яка сподобилася стати матір’ю нашого Господа. І вибрана була на велику місію служіння не випадково, адже освятила себе молитвою, смиренням і добрими справами. Пресвята Богородиця не залишає людство й до тепер, а надалі показує свою допомогу: подібно, як на весіллі в Кані Галілейській, де саме Її молитвами і проханням було звершене перше чудо.
Велика кількість ікон, таких як Волинська, Зимненська, Почаївська, Афонська, Казанська – це живе свідчення заступництва, що в той чи інший важкий період Божа Матір завжди зі своїм віруючим народом.
5 серпня Православна Церква згадує пам’ять ікони Почаївської. Цей образ відомий нам з 17 століття, коли відомий грецький митрополит Неофіт, подорожуючи нашою країною, залишив ікону Анні Гойській у дар за гостинність і теплу зустріч. Довгий період ікона була родинною цінністю. Та з часом почали помічати дивні речі. Ікона змінювалася та світилася. Передання говорить, що Анна Гойська багато молилася перед цим образом, і її брат прозрів від сліпоти. Після цього ікону торжественно з хреним ходом перенесли до Почаївського монастиря.
Влітку 1675 року турки підступили до Почаєва. Віруючі люди і монахи розуміли, що надіятися на невеликі камяні огорожі марно. Тоді ігумен Іосиф закликав усіх до молитви. Перед іконою люди слізно молилися і всю надію покладали на Пречисту Богородицю. З самого ранку турки штурмували монастир. Аж ось високо в небі всі побачили Божу Матір, яка покривала православних християн. Турки почали випускати стріли в Пречисту Матір, та дивним чином вони поверталися назад. У страху вони відступили.
Це лише короткий приклад допомоги Небесної Цариці. А скільки перед іконою було пролито сліз, молитов, прохань. Люди щоденно приходять в Лавру, щоб приклонитися до чудотворної ікони.
Тому, помолимось та прославимо нашого Господа і Його Пречисту Матір, яка явилася в образі Почаївської.
Пресвятая Богородице, спаси нас!