ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ. ДУХОВНІ ЧИТАННЯ
ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ
Возлюблені брати і сестри, сьогодні свята Церква вшановує свято Вознесіння Господнього – день, коли 40 днів слави Воскреслого Христа завершилися Його Вознесінням на небо.
Після Воскресіння Спаситель протягом сорока днів являвся Своїм учням і апостолам, говорив з ними про тайни Царства Божого і готував їх до Свого відходу на Небо. В останній день Свого видимого перебування на землі Господь, явившись учням і апостолам, заповідав їм не виходити з Єрусалима, але чекати на обіцяне Ним сходження Духа Святого.
Сказавши це, Господь підняв руки Свої, і благословив їх. І коли благословляв, почав віддалятися від них і возноситися на небо.
«Зауважте, — говорить святитель Філарет (Дроздов), — що євангеліст не говорить: коли благословив, чи коли завершив благословення. Але засвідчує: коли благословляв. Який чудовий образ дії! Господь благословляє, і не завершує благословіння, а продовжує благословляти, і у той час підноситься на небо. Що це означає? Те, що Він не хоче завершувати Свого благословіння, але продовжує без кінця благословляти Свою Церкву і всіх віруючих в Нього».
Ось апостоли розлучилися з Христом. Чому вони повертаються в Єрусалим не з печаллю, а в радості? Вони твердо запам’ятали обітовання Христа: «Я з вами в усі дні, до кінця віку» (Мф. 28, 20).
Він, всюдисущий і всенаповнюючий, завжди з нами Своїм Божеством і Своєю людськістю: в миру, у Церкві, в Євхаристії, в житті і в душі.
Вознесіння Христове зміцнює нашу віру, яка полягає в тому, щоб вірити у невидиме. Великою була заслуга апостолів, що вони через видимого чоловіка Ісуса Христа увірували в Його Божество. Та ще більшою є заслуга тих, хто, не бачивши, вірять в Господа. Таких євангеліст Іоанн Богослов називає «блаженними».
Вознесіння Христове зміцнює нашу надію. Уже той факт, що Христос людську природу возніс на небо, дає нам надію, що і ми там будемо. І цю добру надію сповнює і святитель Іоанн Златоуст, такими словами: «Нині люди уподібнилися Ангелам. Люди поєдналися із Безплотним і від цього споріднення сталося велике єднання. Зійшовши на небо, Господь усіх примирив із Богом, і ми, ті які, мабуть, недостойні були землі, нині вознесені на небо усією природою своєю. І природа, від якої Херувими оберігали рай, нині сама возсідає на херувимах».
І врешті Вознесіння Господнє утверджує нашу любов до усього небесного. Це засвідчує і апостол Павло, кажучи: «шукайте горнього, де Христос сидить праворуч Бога, про горнє помишляйте, а не про земне» (Кол. 3, 1-2).
А тому подія Вознесіння Господнього показує, що віднині і наше життя – на небесах. І звідти чекаємо ми Спасителя Господа нашого Іісуса Христа, Який прийде в часі Свого Другого Пришестя.
Зі святом вас, возлюблені брати і сестри!